top of page

Тривожні сигнали мовного розвитку дитини

Якщо у дошкільника відзначаються відхилення від нормального рівня мовного розвитку, потрібно провести обстеження його мови у логопеда інклюзивно-ресурсного центру, і як можна швидше почати корекційні заняття.

Оскільки в основі багатьох мовних порушень лежить паталогія нервової системи, при серйозних відхиленнях слід звернутися до невропатолога, пройти рекомендоване лікування в поєднанні з логопедичними заняттями.

До 2 років

 Мовчить або лепече на незрозумілій мові

 Відвертається, коли йому ставлять запитання

 Спілкується жестами, в мові майже немає слів

2-3 роки

 Діти не використовують мову, як засіб спілкування

 Активний і пасивний словник вкрай малий

 Діти не можуть побудувати навіть коротке речення

 Не розуміє суті казки, не може відповісти на просте

запитання щодо її змісту

3-4 роки

 Діти говорять однією їм зрозумілою мовою

 Вони неохоче повторюють за дорослим слова і пропозиції

 На прохання «скажи ще раз, повтори краще» дитина не відгукується

 Помітні порушення дрібної моторики, недоступні точні рухи

 Діти не знають назви оточуючих їх предметів

 Вони не розуміють значення прийменників

 Дитина не може виконати артикуляційні рухи за

зразком дорослого в потрібній послідовності

4-5 років

 Мова нерозбірлива, в ній відсутні багато звуків, часті

перестановки складів і звуків

 Відповіді на питання односкладові, словниковий запас

бідний, обмежений побутовими словами

 Не може розповісти про предмет, про щось з власного досвіду

 У словах пропускаються і переставляються склади і звуки

5-6 років

 Говорить нерозбірливо, неможливо визначити на слух,

чи правильно використовує слова, прийменники, погоджує частини мови

 Словниковий запас вкрай малий

 Говорить короткими неповними пропозиціями

 Не вимовляє велику кількість звуків

 Перекручує слова, переставляє в них звуки і склади місцями

Чим раніше розпочато корекцію мовних порушень, тим менше сил і часу доведеться витратити на оволодіння дитиною мовною системою рідної мови!

84.jpeg
103.jpg
104.jpg
105.jpg
100.jpg
101.jpg
102.jpg
83.jpg
82.jpg

Ігри для активізації словникового запасу.

40.jpg
42.jpg
43.jpg
48.jpg
47.jpg
46.jpg
45.jpg
44.jpg
49.jpg
50.jpg
52.jpg
51.jpg

КОЛА ЛУЛЛІЯ

"Кола Луллія" можна чудово використовувати як засіб розвитку мовлення у дітей. Це щось на зразок комп'ютера, тільки для слів. Простота конструкції дозволяє застосовувати у роботі з дітьми від 3 років. Діткам, що відвідують наші заняття подобаються цікаві вправи

32.jpg
33.jpg

РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВОГО ДИХАННЯ

                          

      Для формування повноцінного мовлення у дітей важливе значення має постановка правильного мовленнєвого дихання. Плавне мовленнєве дихання формується на основі фізіологічного дихання. Фізіологічне дихання ми не контролюємо, воно відбувається рефлекторно, безупинно. Вдих і видих відбуваються через ніс, і за тривалістю ці процеси є однаковими. Мовленнєве дихання істотно відрізняється. По-перше, воно контролюється нашою свідомістю; по-друге, вдих відбувається через ніс, а видих — через рот, вдих дуже короткий, а видих досить довгий, між вдихом і видихом передбачається пауза. Крім усього переліченого вище важливим є те, що мовленнєвого дихання можна навчитися.У деяких дітей можуть спостерігатися порушення правильного фізіологічного дихання, тобто недостатнє збагачення легенів киснем. Тому так важливо навчити дитину дихати правильно.

     Виконання спеціальних логопедичних дихальних вправ дозволяє не тільки вдосконалити мовленнєве дихання, але й допоможе виробити плавний видих.           Тому велика увага для розвитку і формуванню мовленнєвого дихання приділяється на корекційно-розвиткових заняттях в нашому ІРЦ.

36.jpg
38.jpg
35.jpg
37.jpg
34.jpg
91186173_1088659424845149_75288383586052

МОВЛЕННЄВІ ПОРУШЕННЯ ПРИ РАС

       При Розладах аутистичного спектру спостерігаються специфічні мовленнєві порушення, не схожі на жодну з форм у актуальних (в Україні) класифікаціях мовленнєвих порушень. І в результаті - логопеди не знають, що написати в своєму заключенні 
Отже, всі діти з РАС будуть мати одну з наступних форм мовленнєвих недоліків:
🦋 Аутистичний мутизм (не плутати з селективним мутизмом) - грубе порушення рецептивного і експресивного мовлення. Дитина не реагує на ім'я, не імітує мовленнєві звуки, майже не розуміє звернене мовлення, але в афективній ситуації може сказати слово, назвати букви, цифри, кольори (та не за проханням).
🦋 Аутистичні ехолалії - порушення переважно рецептивного мовлення. Мовленнєва активність дитини характеризується гіперлексією, без порушень звуковимови, але дитина рідко використовує ці вміння для цілеспрямованого спілкування.
🦋 Семантико-прагматичне порушення - у дитини виникають труднощі з підбором влучних засобів для вираження своїх думок відповідно до ситуації спілкування, своїх почуттів і почуттів співрозмовника, формуванні узагальнених понять, розумінні прихованого змісту висловлювання і причинно-наслідкових зв'язків. При цьому рідко спостерігаються граматичні помилки у побудові речення.

🦋У дітей з РАС ніколи не спостерігаються ізольовані експресивні мовленнєві порушення, але часто буває поєднання однієї з трьох специфічних форм із симптомами вербальної агнозії, артикуляційної диспраксії, дизартрії та ін.

Вчитель-логопед                                                                                     Кузь Л. М.                                                      

91350019_1093839994327092_13096978954940
91305612_1093839984327093_93835588637032

Артикуляційна гімнастика для підготовки дитини до правильної звуковимови

       Діти дошкільного віку ще не досить добре вміють координувати рухи своїх органів мовлення. Щоб ваш малюк навчився правильно вимовляти потрібні звуки, необхідно підготувати до цього його артикуляційний апарат. Спочатку треба спеціальними вправами відпрацювати з дитиною основні рухи і положення губ та язика, необхідні для правильного вимовляння усіх звуків.

Артикуляційна гімнастика спрямована

на вирішення трьох основних завдань:

  1. розвинути рухливість язика;

  2. розвинути рухливість губ;

  3. закріпити навик утримування нижньої щелепи в правильному положенні

       Язик повинен легко приймати потрібну форму і положення в роті: ставати вже або ширше, повністю поміщатися за зубами, підтягуватися до глотки. Губи повинні округлятися, створювати щілину, витягуватися вперед, розтягуватися в сторони. На тренування цих умінь і спрямовані найпростіші вправи.

        Вправи з артикуляційної гімнастики:

Вправа 1. («Бегемотик») Спокійне відкривання та закривання рота, губи у посмішці.

Вправа 2. («Парканчик») Утримання губ у посмішці, передні та нижні зуби оголені.

Вправа 3. («Хоботок») Витягування губ уперед трубочкою.

Вправа 4. Зміна положення губ по черзі: у посмішці – трубочкою (нижня щелепа нерухома).

Вправа 5. («Млинець» або «Лопатка») Зробити язик широким (посміхнутися, трохи відкрити рот і покласти широкий язик на нижню губу).

Вправа 6. («Голочка») Зробити язик вузьким (відкрити рот, висунути язик, трохи витягуючи кінчик).

Вправа 7. Зміна положень язика по черзі: широкий, вузький.

Вправа 8. Піднімання язика за верхні зуби.

Вправа 9. Утримання язика за нижніми зубами.

Вправа 10. («Гойдалка») По черзі рухи язика за зубами вгору-вниз.

Вправа 11. («Покарати неслухняний язик»). Напіввідкрити рот, спокійно покласти язик на нижню губу і «поплямкати» по язику 5-6 разів, вимовляючи звуки «пя-пя-пя», а потім подержати спокійно широкий язик у відкритому роті під лічбу дорослого від 1 до 5-10.​

     

       Після того як усі вправи будуть засвоєні дитиною, ви перейдете до виконання вправ, спеціально дібраних залежно від того, які звуки дитина вимовляє неправильно.

 

Обов'язково треба знати:

- артикуляційну гімнастику слід проводити один раз на день упродовж 3-5 хвилин протягом тижня;

- артикуляційну гімнастику слід проводити сидячи. Стежте, щоб дитина не напружувала тіло і тримала спину прямо;

- за один раз дитині краще виконувати не більше двох-трьох вправ. Починайте з простих, а потім переходьте до більш складних;

- щоб дитина могла краще контролювати свої рухи, доцільніше робити вправи перед дзеркалом.

 

           Спочатку показуйте на собі, як правильно виконати вправу. Після цього виконайте її синхронно разом із дитиною.

Вчитель-логопед                                                                            Кузь Л. М.

1.png

Вправа 1. "Бегемотик"

3.png

Вправа 5. "Млинець" або "Лопатка"

4.jpg

Вправа 2. "Парканчик"

6.jpg

Вправа 6. "Голочка"

7.jpg

Вправа 3. "Хоботок"

10.jpg

Вправа 10. "Гойдалка""

ЗАГАЛЬНЕ НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ

         Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика. 

 

         Мовленнєвий недорозвиток може бути виражений в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку.

        Перший рівень мовленнєвого розвитку. 

 

    Мовленнєві компоненти спілкування вкрай обмежені. Цей рівень характеризується або повною відсутністю мовлення або активний словник дітей складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Широко використовуються жести та міміка. Діти користуються одним й тим самим комплексом для позначення предметів, дій, якостей, інтонацій та жестів, пояснюючи різницю значень. Лепетні утворення, в залежності від ситуації, можна розцінювати як однослівні речення.

           Відсутнє розуміння значень граматичних категорій. При сприйманні зверненої мови домінуючим виявляється лексичне значення. Звукова сторона мовлення характеризується фонетичною невизначеністю. Відмічається нестійке фонетичне оформлення. Кількість дефектних звуків може значно перевищувати кількість звуків, що вимовляються правильно. Основною відмінністю мовного розвитку цього рівня є обмеження сприймання та відтворення складової структури слова.

Другий рівень мовленнєвого розвитку.

 

       Перехід до нього характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів.

 

        Диференційовано позначаються назви предметів, дій, окремих ознак. На цьому рівні можливе користування займенниками, простими прийменниками в елементарних значеннях. Діти можуть відповісти на запитання за картиною, пов’язані з сім’єю, знайомими подіями навколишнього життя.

 

          Мовленнєва недостатність чітко проявляється в усіх компонентах. Діти користуються лише простими реченнями з 2-3, іноді 4 слів. Словниковий запас значно відстає від вікової норми: виявляється незнання багатьох слів, що позначають частини тіла, тварин та їх дитинчат, одягу, меблів, професій.

 

Відмічаються грубі помилки у використанні граматичних конструкцій:

— змішування відмінкових форм ( „їде машину” замість на машині);

— часте використання іменників у називному відмінку, а дієслова в інфінітиві або у формі 3-ї особи однини та множини теперішнього часу;

— у використанні числа та роду дієслів, при змінюванні іменників за числом („пат стіця” – п’ять стільців);

— відсутність узгодження прикметників з іменниками, числівників з іменниками.

    Фонетична сторона мовлення характеризується наявністю багаточисленних спотворень звуків, замін та змішувань. Порушена звуковимова м’яких та твердих звуків, шиплячих та свистячих, африкат, дзвінких та глухих („папуся” – бабуся, „дупа” – рука). Проявляється дисоціація між здібністю правильно вимовляти звуки в ізольованому положенні та їх використанням у спонтанному мовленні.

        Типовими залишаються також ускладнення в засвоєнні звуко-складової структури. Часто при правильному відтворенні контуру слів порушується звуконаповненість: перестановка складів, звуків, заміна або пропуск складів.

       

Третій рівень мовленнєвого розвитку 

   Характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення з елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвитку.

         На даному етапі діти вже користуються всіма частинами мови, правильно вживають прості граматичні форми, намагаються будувати складнопідрядні та складносурядні речення.

    Покращується стан звуковимови, відтворення слів різної складової структури. У дітей вже немає труднощів у називанні предметів, дій, ознак, якостей, добре знайомих їм з життєвого досвіду. Вони можуть вільно розповідати про свою сім’ю, про себе, складають невеличкі розповіді.

        Однак, більш глибоке вивчення всіх сторін мовлення дозволяє з’ясувати, що усі компоненти мови: лексика, граматика, фонетика, - залишаються недорозвиненими.

       У вільних висловлюваннях переважають прості поширені речення, майже не використовуються складні конструкції.

            Відмічаються аграматизми: помилки в узгодженні числівників з іменниками, прикметників з іменниками в роді, числі та відмінку.

            Розуміння зверненої мови значно розвивається та наближується до норми. Відмічається недостатнє розуміння змін значення слів за допомогою префіксів, суфіксів; спостерігаються труднощі в розрізненні морфологічних елементів, що виражають значення числа та роду, розуміння логіко-граматичних структур, що виражають причинно-наслідкові, часові та просторові відношення.

            Недостатній розвиток фонематичного слуху та сприймання призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою без допомоги логопеда.

    Причини ЗНМ

Під час внутрішньоутробного розвитку:

• інтоксикації

• токсикоз

• порушення кровообігу плоду

 

Під час пологів:

• мозкові крововиливи, гематоми

• асфіксія

• пологові травми

 

У ранньому віці дитини:

• травми голови

 

Логопедична робота

При першому рівні ЗНМ:

• розвиток розуміння мовлення

• розвиток наслідування

• розвиток зорової та слухової уваги, памяті

При другому рівні ЗНМ:

• Розвиток звукової сторони мовлення

• Розвиток складової структури

• Розвиток просодики (темп, ритм, інтонація)

• Розвиток граматичної будови

• Накопичення словникового запасу

• Розвиток фразового мовлення

При третьому рівні ЗНМ:

• Практичне засвоєння лексичних та граматичних засобів мовлення

• Удосконалення зв'язного мовлення

• Формування правильної звуковимови

• Підготовка до навчання грамоти.

Вчитель-логопед                                                                            Кузь Л. М.

завантаження (1).jpg

АЛАЛІЯ

         Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок  органічного ураження центральної нервової системи.

       

Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії  мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями.

 

        В залежності від того, які мовленнєві центри ули уражені розрізняють сенсорну і моторну алалії.

     

           Сенсорна алалія  обумовлена ураженням центрального відділу мовнослухового аналізатора. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженому слуху  дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може розуміти, що саме їй говорять.

 

             Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичайній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато «лепече». Тоді, як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнотому реченні – і він вже не сприймає його.

 

         Часто у сенсорних алаліків відмічається ехолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання.

    

          Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна.

        Моторна алалія  обумовлена ураженням центрального відділу мовнорухового аналізатора. Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. У дитини, яка розуміє оточуючих та правильно сприймає їх, формується та розвивається самостійне мовлення. Тоді як дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні устрої.

 

             Моторний алалік  не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по- різному.             У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова.

  

 Причини алалії:

 Під час внутрішньоутробного розвитку:

  • інтоксикації;

  • хронічні захворювання матері;

  •  порушення кровообігу плоду.

 Під час пологів:

  • мозкові крововиливи, гематоми;

  • асфіксія;

  • пологові травми.

У ранньому віці дитини:

  • травми голови;

  • інфекційні захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт)

          

 

       Логопедична робота будується диференційовано при моторній та сенсорній алалії, але в обох випадках слід розпочинати її якомога раніше, тому що без допомоги кваліфікованого спеціаліста мовлення дитини формуватися не буде.

      Корекційна робота при алалії тривала та потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань, тобто тісної співпраці батьків та логопеда. Батьки дитини-алаліка повинні дуже серйозно ставитися до логопедичних занять, оскільки алалія є системним недорозвитком мовлення, то логопедична робота має охоплювати всі сторони мовлення:

  • Розвиток слухової уваги;

  • Розвиток розуміння мовлення;

  • Розвиток звукової сторони мовлення;

  • Розвиток складової структури;

  • Розвиток просодики (темп, ритм, інтонація);

  • Розвиток граматичної будови;

  • Накопичення словникового запасу;

  • Розвиток фразового мовлення;

  • Розвиток зв’язного мовлення.

Вчитель-логопед                                                                            Кузь Л. М.

логопед-иллюстрация-характеров-людей-шар

ДИЗАРТРІЯ

       Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм.

      Дизартрія – це неврологічний діагноз. Невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад. Лікування дизартрії повинно являти собою комплексний вплив, де будуть використані і медикаменти, і лікувальна фізкультура, і масаж , і логопедична робота.

     

       Дизартрія спостерігається, як у тяжкій так і в легкій формі. Тяжка форма найчастіше є компонентом дитячого церебрального паралічу. Діти з тяжкою формою дизартрії отримують комплексну допомогу в спеціальних закладах для дітей з тяжкими розладами мовлення та для дітей з вадами опорно-рухового апарату.

       Діти ж з легкою формою дизартрії (стерта форма, дизартричний компонент) можуть відвідувати дитячі садки та школи загального типу, та відвідувати логопеда в районній поліклініці або логопедичні пункти.

       Дітям зі стертою формою дизартрії властиві деякі особливості. Ці діти нечітко розмовляють та погано їдять. Зазвичай вони не люблять м'ясо, хлібні скоринки, моркву, тверде яблуко, тому що їм важко жувати. Трохи пожувавши дитина або тримає їжу за щокою, або починає «давитися» нею. Деякі батьки, перетираючи дитині їжу, самі сприяють затримці у дитини розвитку рухів артикуляційного апарату.

       Такі діти не можуть самостійно полоскати рот, тому що у них слабо розвинуті м’язи щок, язика. Вони або ковтають воду, або виливають її.

      

        У дітей з дизартрією порушена дрібна моторика рук. Вони не можуть застібнути ґудзики, їм важко шнурувати черевики. Вони стикаються з труднощами, коли виконують дію, яка потребує тонких рухів пальців рук. Такі діти неправильно тримають олівець та часто не вміють користуватися ножицями.

      У дітей з дизартрією порушена і загальна моторика, їм притаманні труднощі при виконанні фізичних вправ. Таким дітям важко втримати рівновагу, часто вони не вміють стрибати на одній нозі.

 

 Причини дизартрії

       Причиною дизартрії є органічне ураження центральної нервової системи в результаті впливу негативних факторів на мозок дитини.

Під час внутрішньоутробного розвитку:

• гострі та хронічні інфекції

• інтоксикації

• токсикози

• резус-конфлікти

• гіпоксії (кисневе голодування)

Під час пологів:

• асфіксія

• пологові травми

• крововиливи при стрімких або затяжних пологах

У ранньому віці дитини:

• інфекційні хвороби нервової системи (менінгіти, менінгоенцефаліти)

        Логопедична робота при дизартрії тривала та потребує тісної співпраці батьків, логопеда та невролога. Ця робота багатопланова і потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань. Батьки повинні дуже серйозно поставитися до логопедичних занять. Вони повинні чітко визначити для чого виконуються ті чи інші завдання, розуміти їх мету та уявляти очікувані результати.

                Корекційна логопедична робота при дизартрії включає в себе:

• Розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання

• Логопедичний масаж

• Артикуляційну гімнастику

• Корекцію просодичної сторони мовлення (темп, ритм, голос, інтонація)

• Корекцію звуковимови

• Розвиток фонематичного сприймання

images.jpg

ДИСГРАФІЯ

         Дисграфія – частковий розлад процесу письма, яке виражається специфічними і стійкими помилками, які зумовлені несформованістю або порушенням функцій, що забезпечують процес письма.

      Дисграфія у дітей – це часткове порушення формування та повноцінного використання письма, тобто ускладнення в оволодінні процесом письма. Поряд з дисграфією, при якій процеси письма порушені, виділяють і аграфію – повну нездатність оволодіння письмом або його повну втрату.

       Часто у дитини дисграфія пов'язана з різними порушеннями мовлення: дислаліями, дизартріями, алаліями та виражаються в особливих труднощах оволодіння письмовим мовленням. У важких випадках оволодіння грамотою відбувається повільно, з великими утрудненнями і вимагає тривалої спеціальної допомоги. Письмове мовлення школяра-дисграфіка відрізняється від письма його однолітків великою кількістю специфічних помилок.

 

До специфічних помилок дисграфіка відносяться:

• помилки фонетичного характеру (заміни букв, що повторюються, за схожістю їх вимови)

• спотворення складової структури слова: пропуски голосних (вулиця—вулця), приголосних (сніг—сіг) і цілих складів (барабан—баран), перестановки складів (пустила—путисла)

• роздільне написання частин одного слова (при йшов, у йшов) і сумісне написання двох слів (настолі, вруці)

• помилки граматичного характеру: опускання прийменників (були лісі, книга столі...), помилки в узгодженні відмінкових закінчень (нема білих подушках), родових (великий дівчинка)

• помилки графічного характеру— заміни букв за графічною схожістю (ш — и, т — п, л — м, е — в, и — і, х — ж, н — ю) і за розташуванням в просторі (є — з, б — д, т — ш)

• помилки на правила правопису - серед них переважають помилки на ненаголошені голосні, на написання дзвінких і глухих в кінці слова і складу, на пом'якшення приголосних.

Логопедична робота

• Розвиток фонематичного сприйняття.

• Робота над звуковимовою.

• Розвиток навиків звукового аналізу і синтезу.

• Збагачення словникового запасу і розвиток практичного уміння користуватися ним.

• Розвиток граматичної сторони мовлення.

• Розвиток зв'язного мовлення.

Вчитель-логопед                                                                            Кузь Л. М.

depositphotos_174949752-stock-illustrati

ДИСЛАЛІЯ

     Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові та збереженій іннервації мовного апарату.

 

    В залежності від локалізації порушення та причин, що обумовлюють дефект звуковимови, дислалію розподіляють на дві основні форми: механічну та функціональну.

Механічна дислалія.

      Механічною (органічною) дислалією називають такий вид неправильної звуковимови, який викликаний:

       1) органічними дефектами периферичного мовного апарату, його кісткової та м’язової будови. Часто причиною механічної дислалії є укорочена під?язична вуздечка (під?язична зв’язка). При цьому ускладнюються рухи язика, коротка вуздечка не дає можливості високо підняти язик. Також правильну артикуляцію може ускладнювати дуже великий та широкий, або дуже маленький та вузький язик.

   2) дефектами будови щелеп, що призводять до аномалії прикусу. Нормальним вважається прикус, коли при зімкненні щелеп верхні зуби трохи прикривають нижні.

 

Аномалії прикусу мають декілька варіантів:

• прогнатія – верхня щелепа сильно видається вперед, в результаті чого нижні передні зуби зовсім не змикаються з верхніми;

• прогенія – нижня щелепа виступає вперед , передні зуби нижньої щелепи виступають попереду передніх зубів верхньої щелепи;

• відкритий прикус – між зубами верхньої та нижньої щелеп при їх зімкненні залишається проміжок. В деяких випадках цей проміжок лише між передніми зубами (передній відкритий прикус);

• боковий відкритий прикус – може бути лівостороннім, правостороннім та двостороннім;

• неправильна будова зубів, зубного ряду також може призвести до дислалії. Наприклад, при великих розщілинах між зубами язик під час вимови деяких звуків просувається між зубами, спотворюючи вимову.

Регуляція зубів та щелеп проводиться лікарями стоматологом та ортодонтом за допомогою накладання на зуби спеціальних пластинок.

   3) неправильною будовою піднебіння, що також негативно впливає на звуковимову. Вузьке, надто високе („готичне”) піднебіння, або, навпаки, низьке, плоске перешкоджає правильній артикуляції багатьох звуків.

      4) товсті губи, або укорочена, малорухлива верхня губа ускладнюють чітку вимову губних та губно-зубних звуків.

 Функціональна дислалія.

      Функціональною дислалією називають такий вид неправильної звуковимови, при якому немає ніяких дефектів артикуляційного апарату, тобто немає ніякої органічної основи.

 

Причини функціональної дислалії можуть бути наступні:

1) неправильне мовленнєве виховання дитини в родині, коли дорослі протягом довгого часу „сюсюкають” з малюком, в результаті чого затримується розвиток правильної звуковимови;

2) за наслідуванням, коли малюк наслідує спотвореній звуковимові дорослих членів сім’ї, або спілкується з малодшими дітьми, у яких ще не сформувалася правильна звуковимова;

3) двомовність в сім’ї, коли батьки, розмовляють на різних мовах, а дитина переносить особливості вимови однієї мови на іншу.

4) педагогічна занедбаність, коли мовлення дитини не піддається необхідному впливу дорослих, що гальмує нормальний мовленнєвий розвиток; тобто, коли дорослі не звертають уваги на звуковимову дитини, не виправляють помилки малюка, не дають йому взірець чіткої та правильної вимови.

5) недорозвиток фонематичного слуху, коли у дитини спостерігаються ускладнення в диференціації звуків, що розрізняються між собою тонкими акустичними ознаками, наприклад, дзвінких та глухих приголосних, м’яких та твердих, свистячих та шиплячих. В результаті таких ускладнень розвиток правильної звуковимови надовго затримується.

6) недостатня рухливість органів артикуляційного апарату, яка може бути викликана й невмінням дитини утримувати язик в потрібній позиції або швидко переходити від одного руху до іншого.

Види дислалії.

         Відповідно до характеру дефекту вимови, що стосується окремої групи звуків, виділяють наступні види дислалії:

          Сигматизм (від назви грецької букви сигма, що позначає звук с) – вади вимови свистячих (с, с?, з, з?, ц, ц?) та шиплячих (ш, ж, ч, щ) звуків. Один з найбільш розповсюджених видів порушень вимови.

 

       Ротацизм ( від назви грецької букви ро, що позначає звук р ) – вади вимови звуків р та р?.

 

        Ламбдацизм ( від назви грецької букви ламбда, що позначає звук л) – вади вимови звуків л, л?.

 

Дефекти вимови піднебінних звуків:

 

         Каппацизм – (від назв грецької букви каппа, що позначає звук к) – вади вимови звуків к та к?;

 

         Гаммацизм – (від назв грецької букви гамма, що позначає звук г) – вади вимови звуків г та г?;

 

         Хітизм – (від назв грецької букви хі, що позначає звук х) – вади вимови звуків х та х?;

 

      Йотацизм – (від назв грецької букви йота, що позначає звук й) – вади вимови звука й.

 

    Дефекти вимови дзвінких приголосних звуків – вади вимови, які виражаються в заміні дзвінких приголосних звуків парними глухими звуками: б-п, д-т, в-ф, з-с, ж-ш, г-к

Вчитель-логопед                                                                            Кузь Л. М.

профессиональная-логопедия-для-ребенк-pr

ДИСЛЕКСІЯ

        Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання, яке виражається стійкими специфічними помилками, які зумовлені несформованістю або розладами функцій, що забезпечують процес читання.

 

За ступенем вираженості розрізняють:

 

алексію – повну неможливість оволодіння читанням або повну його втрату, та

 

дислексію – труднощі в оволодінні читання та дефект його формування.

      Дислексія може бути самостійним розладом та проявлятися поряд з іншими важкими порушеннями мовлення - дислаліями, дизартріями, алаліями.

 

Види дислексій

     Фонематичні дислексії обумовлені недорозвиненням функції фонемної системи: слуховимовної диференціації фонем, фонематичного аналізу і синтезу. При недорозвитку функцій фонематичного аналізу та синтезу у дітей спостерігається побуквене читання, спотворення звукової сторони слова ( вставки, пропуски, перестановки звуків), труднощі читання оберненого складу. Наприклад, аптека – „патека”, булка – „бука”, поклала – „покалала”. В основі цих порушень читання лежить недорозвиток функцій фонематичного аналізу.

    Частіше за все у дітей з порушеннями читання виявляється несформованою найбільш складна форма функції фонематичного аналізу - визначення кількості, послідовності і місця звуків в слові. При фонематичних дислексіях у більшості дітей відмічається недорозвинення і порушення усного мовлення (неправильне використання деяких граматичних форм, обмежений словник).

      Оптичні порушення читання пов'язані з недорозвиненням вищих зорових функцій: зорового аналізу і синтезу, оптико-просторових уявлень. Діти стикаються з труднощами в конструюванні зображень, у визначенні схожості і відмінності зорових зображень, в перетворенні фігур.

    У них спостерігаються неточності змальовування і конструювання: а) спрощення фігур, зменшення кількості елементів, б) неправильне просторове розташування ліній в порівнянні з зразком. В процесі оволодіння читанням у цих дітей відмічаються труднощі в засвоєнні схожих графічних букв, їх змішування та заміни (т-г, д-л, в-з, х-к).

     Аграматичні порушення читання часто спостерігається у дітей з загальними недорозвитком мовлення. При такому порушенні відмічаються неправильне вживання відмінкових закінчень, неправильне узгодження різних частин мови та ін.

       Мнестичні порушення читання пов’язані з труднощами встановлення зв’язків між звуками і буквами. Ці порушення проявлялись в труднощах засвоєння всіх букв, у недиференційованих замінах букв при читанні. Дитина на запам’ятовувала, яка буква відповідає тому чи іншому звуку.

       

       Семантичні порушення читання (механічне читання) – це порушення розуміння читаного при технічно правильному читанні. Семантичні дислексії викликаються двома факторами:

1) недорозвиток звуко-складового синтезу;

2) нечіткістю, недиференційованістю уявлень про синтаксичні зв’язки слів в середині речення.

  

         Розподіл слова на склади в процесі читання – часта причина нерозуміння читаного слова, речення. Учні з порушенням звуко-складового синтезу, читаючи слово по складам, не можуть об’єднати ці склади в єдине слово, співвіднести розділене на склади слово та відповідне слово в усному мовленні, тобто не впізнає його. В такому випадку дитина читає механічно, не розуміючи змісту тієї інформації, яку вона розшифровує. У дітей з семантичними порушеннями читання недостатньо сформована можливість синтезувати, встановлювати в своєму уявленні розділені на склади слова і речення. Внаслідок не сформованості граматичних узагальнень діти з семантичними дислексіями в процесі читання речень і тексту не знаходять зв’язку між словами в реченні.

 

      Логопедична робота при дислексії будується диференційовано, в залежності від виду дислексії.

Вчитель-логопед                                                                            Кузь Л. М.

depositphotos_199620868-stock-illustrati

РИНОЛАЛІЯ

         Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. При ринолалії артикуляція звукі відрізняється від норми.

       Так, при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоточної та носової порожнин від глоточної та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення зявляється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення.

      В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.  

    

          Відкрита ринолалія. Для нормальної фонації характерна наявність затвору між ротовою та носовою порожнинами, коли голосова вібрація проходить тільки через ротову порожнину. Якщо ж між ротовою та носовою порожниною розподіл неповний, тоді вібруючий звук проходить також і в носову порожнину.           В результаті порушення перепони між ротовою та носовою порожниною збільшується голосовий резонанс. При цьому змінюється тембр звуків, особливо голосних.

         Найбільш помітно змінюється тембр голосних звуків і та у, при артикуляції яких ротова порожнина більш вузька. Менш назально звучать голосні звуки е та о, ще менше порушений голосний а. Крім тембру голосних звуків, при відкритій ринолалії порушується тембр деяких приголосних. При вимові шиплячих звуків та фрикативних ф, в, х додається хриплуватий звук, що виникає у носовій порожнині. Вибухові звуки п, б, д, т, к, г, а також сонори л та р звучать неясно, тому що у ротовій порожнині не може утворитися повітряний тиск, необхідний для їх чіткої вимови.

     Відкрита ринолалія може бути органічною та функціональною. Органічна ринолалія буває вродженою (розщелина м'якого та твердого піднебіння) та набутою (утворюється при травмі ротової та носової порожнини або в результаті набутого паралічу м'якого піднебіння).

 

    Одна з функціональних форм – звична відкрита ринолалія, яка спостерігається після великих аденоїдних розрощувань, виникає в результаті тривалого обмеження рухливості м'якого піднебіння.

    Закрита ринолалія. Закрита ринолалія характеризується зниженим фізіологічним носовим резонатором під час вимови звуків мовлення. Найбільш сильний резонанс в нормі спостерігається при вимові носових м, м', н, н. В процесі артикуляції цих звуків носоглоточний затвор залишається відкритим та повітря проходить до носової порожнини. Якщо ж носовий резонанс відсутній, ці фонеми звучать як ротові б, б', д, д'.

     Крім вимови носових приголосних звуків при закритій ринолалії порушується вимова голосних, вона набуває неприроднього відтінку.

        

      Причинами закритої ринололії частіше за все є органічні порушення в носовому просторі або функціональні порушення піднебінно-глоточного зімкнення. Органічні порушення бувають викликані хворобливими явищами , в результаті яких зменшується проходимість носа та ускладнюється носове дихання. Передня закрита ринолалія виникає при хронічній гіпертрофії слизистої носа, головним чином задніх відділів нижніх раковин, при поліпах у носовій порожнині, при викривленні носової перегородки та при пухлинах носової порожнини. Задня закрита ринолалія у дітей частіше за все є наслідком великих аденоїдних розрощувань, іноді носоглоточних поліпів, фіброми або інших носоглоточних пухлин.

      

        Функціональна закрита ринолалія зустрічається у дітей часто, але не завжди правильно розпізнається. Вона характеризується тим, що виникає при нормальній проходимості носової порожнини та непорушеному носовому диханні.

             При функціональній закритій ринолалії тембр носових та голосних звуків може бути порушений більше, ніж при органічній. Причина в тому, що м'яке піднебіння при фонації та вимові носових звуків піднімається вище норми та закриває звуковим хвилям доступ до носоглотки.

 

      Змішана ринолалія. Коли спостерігається поєднання носової непроходимості з недостатністю піднебінно-глоткового зімкнення.

   

Причини ринолалії

• мозкові крововоливи, черепно-мозкові травми

• укорочене м'яке піднебіння

• відсутність маленького язичка, укорочений або роздвоєний м'який язичок

• поліпи, аденоїди, пухлини, вискривлення носової перегородки, гіпертрофія слизистой носа, травми піднебіння, наслідки операцій і хвороб (рубці)

• розщелини піднебіння і губи

• порушення процесів дихання, опущене м'яке піднебіння, наслідування гнусавого мовлення оточуючих, хвороби євстахієвої труби

          

Логопедична робота з дитиною ринолаліком залежить від форми ринолалії. Але є спільні задачі, які повинен ставити перед собою логопед працюючи з дитиною з такою вадою мовлення.

• Нормалізація ротового видиху, тобто відпрацювання подовженого повітряного струменю при вимові усіх звуків мови крім носових

• Відпрацювання правильної артикуляції всіх звуків мови

• Усунення назального відтінку голосу

• Виховання навичок диференціації звуків з метою попередження дефектів звукового аналізу

• Нормалізація просодичної сторони мовлення

• Автоматизація набутих навичок у вільному мовленнєвому спілкуванні

Вчитель-логопед                                                                            Кузь Л. М.

depositphotos_146672105-stock-illustrati

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення

Фонетико-фонематичне недорозвинення мовленнння (ФФНМ) — це порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами унаслідок дефектів сприймання і вимови фонем.

Можна виділити основні прояви, що характеризують цей стан.

             Недиференційована вимова пар або груп звуків. В цих випадках один і той же звук може служити для дитини замінником двох або навіть трьох інших звуків. Наприклад, м'який звук т' вимовляється замість звуків с, ч, ш («тюмка», «тяска», «тяпка» замість сумка, чашка, шапка).

      Заміна одних звуків іншими, такими що мають більш просту артикуляцію і викликають менше труднощів у вимові для дитини. Звичайно звуки, складні для вимовлення, замінюються більш легкими, які характерні для раннього періоду мовного розвитку. Наприклад, звук л вживається замість звуку р, звук ф – замість звуку ш. У деяких дітей ціла група свистячих і шиплячих звуків може бути замінена звуками т і д («табака» замість собака і т.п.).

      Змішення звуків. Це явище характеризується нестійким вживанням цілого ряду звуків в різних словах. Дитина може в одних словах вживати звуки правильно, а в інших - замінювати їх близькими по артикуляції або акустичним ознакам. Так, дитина, уміючи вимовляти звуки р, л або з ізольовано, в зв’язному мовленні вимовляє їх змішано.

 

Логопедична робота:

• Формування звуковимови.

• Розвиток фонематичного слуху.

• Підготовка до навчання грамоті

Вчитель-логопед                                                                            Кузь Л. М.

logoped.png
41.jpg

Ігри для розвитку мовлення

Ігри для розвитку мовлення

bottom of page